Після обстрілів страх, тривога та напруження можуть не відпускати ще довго. Психолог розповіла, чому нескінченний скролінг новин може лише посилювати стрес Після чергового обстрілу може бути складно повернутися до звичайного життя. Людина може відчувати страх, тремтіння, тривогу, розгубленість, проблеми зі сном або постійно перевіряти телефон. Ексклюзивно для Wave RBC.UA психолог та педагог Любов Рудницька пояснює, чому такі реакції є природними та як допомогти собі відновитися після пережитого стресу.Як допомогти собі після обстрілуВажливо пам'ятати: якщо після обстрілу ви не можете одразу заспокоїтися, це не означає, що з вами щось не так. Страх, напруження та бажання постійно стежити за новинами можуть бути нормальною реакцією організму на ненормальні обставини.Перш за все варто спробувати повернути увагу з інформаційного простору до власного тіла та того, що відбувається навколо просто зараз.Назвіть те, що бачитеОзирніться навколо та назвіть кілька предметів, які бачите: стіл, вікно, чашку, двері. Потім зверніть увагу на звуки - голоси людей, шум за вікном, власне дихання.Така проста вправа допомагає переключити увагу з постійного очікування нової небезпеки на теперішній момент.Відчуйте опоруПоставте ноги на підлогу та зверніть увагу на відчуття під стопами. Якщо сидите - відчуйте, як тіло контактує зі стільцем або диваном.Можна також обійняти себе за плечі чи загорнутися в ковдру. Сенс таких дій простий - нагадати собі, що прямо зараз ви маєте опору та перебуваєте в конкретному місці.Зробіть повільний видихНе потрібно змушувати себе дихати за складною схемою. Спробуйте лише зробити видих трохи довшим за вдих.Водночас, якщо дихальні вправи посилюють тривогу, не варто себе змушувати. Можна використати іншу техніку заземлення.Подбайте про базові потребиПісля сильного стресу людина може не помічати голоду, спраги чи втоми. Проте прості фізичні дії допомагають поступово повертатися до більш стабільного стану.Випийте води, поїжте, вмийтеся, прийміть душ, переодягніться або просто трохи походіть кімнатою. Не обов'язково одразу повертатися до продуктивності - іноді організму потрібен час на відновлення.Побудьте поруч із близькимиЯкщо є така можливість, поговоріть із людиною, якій довіряєте. Не обов'язково обговорювати сам обстріл. Можна разом випити чаю, обійнятися або поговорити про звичайні речі.Іноді нервовій системі важливо отримати простий сигнал: "Я не один/одна".Не потрібно забороняти собі боятисяПісля обстрілу може виникати бажання швидше "зібратися" та продемонструвати, що все нормально. Проте не варто вимагати від себе постійної незламності.Можна чесно сказати собі: "Мені страшно. Те, що відбувається, справді страшно".Визнання власного страху не означає, що людина йому підкорилася. Навпаки, це дозволяє не витрачати додаткові сили на боротьбу з власними емоціями.Чому після обстрілу краще не скролити новини без кінцяПісля атаки цілком природно хотіти знати, що сталося. Люди перевіряють новини, читають повідомлення очевидців, дивляться фото та відео, переходять з одного Telegram-каналу на інший.Однак, психолог каже, що у певний момент отримання інформації перестає допомагати орієнтуватися в ситуації та починає додатково навантажувати психіку.Тому варто поставити собі запитання: "Мені зараз справді потрібна ця інформація чи я просто не можу зупинити скролінг?"Якщо інформація необхідна для конкретної дії - варто дізнатися потрібне й діяти. Наприклад, перевірити, чи все добре з близькими, допомогти людині поруч або долучитися до волонтерської допомоги.Але якщо все, що можна було зробити, вже зроблено, можна дозволити собі зупинитися.Не потрібно знову і знову перечитувати одну й ту саму новину або переглядати кожне відео з місця події. Іноді найкраще рішення - відкласти телефон і повернути увагу до власного життя.Турбота про себе - не байдужістьУ реальності війни нормально втомлюватися, злитися, боятися або хотіти кілька годин не бачити новин.Відпочинок не означає, що людина забула про війну. Їжа, сон, спілкування з друзями чи навіть звичайний сміх не свідчать про байдужість до чужого болю.Навпаки, турбота про власний психологічний стан допомагає залишатися функціональним і мати сили робити те, що справді залежить від нас.Після чергової тривожної новини можна поставити собі три прості запитання:Що я зараз відчуваю?Що мені зараз потрібно?Що я реально можу зробити?Якщо відповідь на останнє запитання - "нічого прямо зараз", це теж відповідь.Можна просто сісти, відчути під ногами підлогу, зробити ковток води, обійняти близьку людину й нагадати собі: "Так, зараз страшно. Те, що відбувається, справді страшно. Але прямо зараз я тут. Я дихаю. Я маю опору. І цей момент я можу прожити".Іноді саме з таких маленьких дій починається поступове повернення до себе.