VAR навчив арбітрів переглядати спірні моменти, але не вирішив головної проблеми – послідовності їхньої оцінки Михайло Метревелі в авторській колонці для Sport RBC.UA пояснює, чому сучасному футболу недостатньо простої наявності VAR, як проблема непослідовності суддівських рішень породжує скандали та чому наступною революцією в арбітражі має стати стандартизація оцінки однакових епізодів.Головна проблема сучасного суддівстваПерші тури нового сезону української Прем’єр-ліги вже дали достатньо приводів для гучних дискусій навколо суддівства. Були звинувачення у допомозі одним клубам, претензії інших, суперечки навколо VAR і різні експертні оцінки.Але я б не поспішав робити висновок, що головною проблемою українського футболу знову стали грубі помилки арбітрів. Навпаки. Якщо професійно розібрати найбільш резонансні епізоди старту чемпіонату, ми побачимо значно складнішу картину. І вона підводить до проблеми, яка давно вийшла за межі України.Футбол досі не навчився гарантувати однакові рішення в однакових або максимально схожих ігрових ситуаціях.Біловар: рішення можна захистити. Але що буде наступного разу?Один із перших гучних епізодів сезону стався у матчі "Верес" – "Динамо". Порушення правил Біловара багато хто сприйняв як очевидний DOGSO і вимагав вилучення захисника "Динамо". Арбітр натомість показав жовту картку. Одразу з’явилися розмови про допомогу київському клубу.Але чи справді рішення арбітра було настільки очевидно неправильним? RefScore оцінив цей епізод як 55% на користь жовтої картки та 45% — червоної. Тобто ми вважаємо рішення арбітра виправданим, хоча визнаємо епізод складним і близьким. Позицію щодо жовтої картки підтримав і куратор українського суддівства Нікола Ріццолі.І тут виникає значно важливіше питання. Що станеться, якщо через кілька турів практично ідентичний епізод відбудеться вже з футболістом "Шахтаря", "Полісся", "Кривбасу" чи будь-якої іншої команди – і арбітр покаже червону? Клуб абсолютно логічно запитає: чому Біловара не вилучили, а нашого футболіста вилучають? І відповісти на це буде значно складніше.Проблема DOGSO існує далеко за межами УкраїниМожна знайти міжнародні приклади, які лише підкреслюють складність цієї проблеми. У матчі англійської Прем’єр-ліги між "Ліверпулем" і "Челсі" Тосін АдараБіойо порушив правила проти Діогу Жоти далеко від воріт. Арбітр показав жовту картку. Рішення не було змінене після перевірки VAR, а згодом отримало підтримку в Англії.Фол в матчі "Ліверпуль" – "Челсі" (фото: скріншот з огляду матчу)Але існують й інші приклади. У чемпіонаті Чехії епізод із потенційним DOGSO стався приблизно за 60 метрів від воріт — фактично ще на половині поля команди, яка оборонялася. Спочатку арбітр показав жовту картку, але після втручання VAR рішення було змінене на червону.Одні Правила гри. Один критерій DOGSO. А рішення – різні. Це означає, що ми говоримо вже не про проблему конкретного українського арбітра. Ми говоримо про проблему сучасного футболу.Назарина: де закінчується рішення арбітра і починається VAR?Ще один показовий епізод стався у штрафному майданчику "Шахтаря". Єгор Назарина агресивно атакував суперника у боротьбі за м'яч. Пенальті призначено не було, VAR не втрутився. RefScore оцінив епізод 55% на користь пенальті. Нікола Ріццолі також вважає, що в цьому епізоді мав бути призначений пенальті.Тобто щодо самого порушення наші позиції збігаються. А ось щодо VAR виникає принципове питання. Ріццолі вважає, що VAR повинен був втрутитися. Для RefScore співвідношення 55/45 свідчить про дуже тонку межу інтерпретації, а отже виникає дискусія: чи було початкове рішення настільки очевидно неправильним, щоб вимагати втручання VAR?І це вже другий рівень проблеми. Спочатку ми повинні встановити єдиний стандарт оцінки самого епізоду. А потім – єдиний стандарт того, коли VAR має право і коли він зобов’язаний втручатися.Футболу потрібна не безпомилковість. Йому потрібна послідовністьАрбітри помилялися сто років тому, помиляються сьогодні і помилятимуться через сто років. Повністю прибрати людський фактор із футболу неможливо. Та й, на мою думку, не потрібно. Але є величезна різниця між помилкою і відсутністю послідовності. Футболіст повинен розуміти, за яку дію його вилучать. Тренер повинен розуміти, який контакт у штрафному майданчику буде кваліфікований як пенальті.Клуб повинен розуміти, що однакові критерії застосовуються до "Динамо", "Шахтаря", "Полісся", "Вереса" чи будь-якої іншої команди. Саме відсутність такої впевненості породжує найбільшу кількість суддівських скандалів.VAR вирішив одну проблему, але не вирішив головноїПоява VAR стала революцією. Раніше арбітр бачив епізод один раз, з одного ракурсу і протягом частки секунди. Сьогодні можна переглянути його з п’яти, десяти чи п’ятнадцяти камер. Зупинити кадр. Збільшити зображення. Подивитися повтор у різній швидкості. Ми значно краще бачимо що сталося.Але залишається інше питання: з чим ми порівнюємо те, що сталося? VAR дав футболу технологію повторного перегляду епізоду. Але практично не вирішив проблему послідовності його інтерпретації.Наступний крок: VAR повинен навчитися не тільки переглядати, а й порівнюватиСаме тут, на мою думку, має відбутися наступна технологічна революція у футбольному суддівстві. VAR навчив футбол переглядати епізод. Наступний крок – навчити VAR порівнювати епізоди. Сучасні технології вже дозволяють створити міжнародну базу суддівських прецедентів та автоматично знаходити максимально схожі ігрові ситуації.Візьмемо DOGSO. Система може враховувати відстань до воріт, напрямок атаки, ймовірність контролю м’яча, розташування інших захисників, швидкість футболістів та інші параметри. І за декілька секунд знаходити найбільш схожі епізоди з провідних чемпіонатів і міжнародних турнірів. Які рішення там приймали арбітри? Чи втручався VAR? Якою була остаточна кваліфікація? Чи отримало рішення позитивну або негативну оцінку суддівських органів?Те саме можна робити з пенальті, грою рукою, SPA, reckless challenges, serious foul play та іншими складними ситуаціями.Штучний інтелект не повинен замінити арбітраТут принципово важливо не перейти межу. Я не пропоную віддати рішення машині. Футбол – занадто складна гра, щоб перетворити суддівство на математичну формулу. Контекст, дух гри, інтенсивність, характер єдиноборства – все це залишається важливим. Остаточне рішення повинен приймати арбітр.Але технологія може дати йому те, чого сьогодні фактично немає – миттєвий доступ до практики застосування Правил у максимально схожих ситуаціях. Не штучний інтелект замість арбітра. А штучний інтелект як інструмент, що допомагає арбітру бути послідовним.Це вже питання до IFAB, FIFA та UEFA. Таку систему немає сенсу створювати окремо для України, Англії, Чехії чи Італії. Футбол має глобальні Правила гри. Отже, в ідеалі він повинен мати і глобальний стандарт їх застосування. Якщо практично однаковий DOGSO відбувається у Києві, Празі, Лондоні чи Мадриді, базовий підхід до його оцінки не повинен кардинально змінюватися залежно від країни.Саме IFAB разом із FIFA та UEFA могли б сформувати міжнародну базу еталонних епізодів, єдину методологію їх класифікації та технологічний механізм порівняння. Це може стати наступним етапом розвитку VAR.Якісне суддівство – це ще й економіка футболуІноді можна почути думку: суддівські скандали – це теж частина футболу. Вони створюють емоції, дискусії, привертають увагу. Але чи справді чемпіонат стає дорожчим від того, що клуби щотижня сперечаються про арбітрів? Подивімося на найбільш комерційно успішні європейські ліги. Хіба їхня привабливість базується на суддівських скандалах? Зовсім ні.Для клубів, інвесторів, телебачення, спонсорів і вболівальників набагато важливіше довіряти результату змагання. Тому якісне і, головне, послідовне суддівство – це не тільки спортивне питання. Це частина вартості футбольного продукту. Чим вищий рівень довіри до змагання, тим сильніший сам чемпіонат як продукт.Наступна революція – це стандартизаціяПерші тури УПЛ ще раз показали: найбільш резонансний епізод далеко не завжди означає очевидну грубу помилку арбітра. Ми можемо дискутувати про 55 на 45. Можемо по-різному оцінювати межу DOGSO. Можемо погоджуватися щодо пенальті, але сперечатися, чи мав право VAR втрутитися. Саме тому головною метою сучасного суддівства повинна бути не недосяжна абсолютна безпомилковість.Головною метою має стати послідовність. Ми ніколи повністю не позбавимо футбол суб’єктивності. І, можливо, цього й не потрібно робити. Але сучасні технології вже дозволяють значно звузити простір, у якому два практично однакові епізоди завершуються протилежними рішеннями.Футболу не потрібен арбітр, який ніколи не помиляється – такого арбітра не існує. Футболу потрібна система, в якій однакові епізоди максимально часто завершуються однаковими рішеннями. VAR був першою технологічною революцією у сучасному суддівстві.Наступна революція – не ще одна камера VAR. Наступна революція – стандартизація рішень.