Перша в історії українська рапіристка з медаллю чемпіонату світу розповіла про перемогу над триразовою чемпіонкою світу та поєдинок з Аріанною Ерріго Аліна Полозюк стала першою українською рапіристкою в історії, яка здобула медаль чемпіонату світу. На змаганнях у Гонконзі 23-річна фехтувальниця вибила з боротьби триразову чемпіонку світу Мартіну Батіні та дійшла до півфіналу, де поступилася легендарній Аріанні Ерріго. В ексклюзивному інтерв'ю Sport RBC.UA, яке ми записали під час церемонії нагородження найкращих спортсменів липня в НОК України, Полозюк розповіла, як пережила історичний успіх, чому не дозволяє собі розслабитися після бронзи та що допомагає їй залишатися спокійною перед новими стартами. Баттіні, Ерріго та історична медаль– Аліно, коли вже минув певний час після чемпіонату світу, як ви зараз самі оцінюєте те, що сталося в Гонконзі? Чи вже вдалося усвідомити, що ви стали першою українською рапіристкою в історії, яка здобула медаль чемпіонату світу?– Так, напевно вже трохи вляглися емоції, я вже це прожила. Це неймовірні відчуття, напевно, я вже більш спокійно це сприймаю. Готова працювати далі. Історичне значення цих змагань я вже осягнула.– На шляху до бронзи ви перемогли триразову чемпіонку світу Мартіну Батіні. Що для вас було найважливішим у тому поєдинку — тактика, психологія чи здатність витримати тиск суперниці такого рівня?– Саме в цьому поєдинку потрібно було, щоб все працювало правильно. Щодо тактики, ми від початку все обговорили з тренером, визначили, як будемо діяти. Плюс, це італійська спортсменка, а вони дуже сильні у фехтуванні. Однак, у мене ніяких побоювань не було в думках, треба було фізично просто витримати і зрозуміти, що якби не склався бій (я могла би повести нехай не 9:0, а 7:3, 7:5), треба знати, що вона досвідчена спортсменка і вона може зробити все, що завгодно.За її спиною неймовірний спортивний шлях. Мені потрібно було бути дуже наполегливою в своїх атаках, не давати зовсім шансів і намагатися перевернути бій. – У півфіналі ви фехтували з Аріанною Ерріго — однією з найбільш титулованих рапіристок в історії. Наскільки ось це усвідомлення шляху суперниці впливає на ваші налаштування? – В моєму випадку, цей вплив позначається тим, що я більше хочу виграти у цієї спортсменки. Складніше, коли я не знаю спортсмена і не розумію, як з ним фехтувати. Якщо це новенький хтось, наприклад.А проти досвідченого суперника ти розумієш: вона може не знати, що ти збираєшся робити, але через два уколи або хвилину часу вона зрозуміє, що з тобою робити. Немає якогось такого страху. Все в моменті: головне – правильно себе налаштувати. Перед тобою звичайна спортсменка, яка теж сьогодні могла дещо втомитися. Але у випадку із Ерріго скажу, що вона була жорсткою до мене.Аліна Полозюк (фото: НОК України, інфографіка – Sport RBC.UA)Десь за три тижні до того у неї був чемпіонат Європи, на якому вона програла Олі Сопіт. Я потім Олі кажу: "Вона просто зрозуміла, що українки – це серйозно і треба з першого уколу бути жорсткими з ними, тому вона не дала мені шансу щось своє запропонувати".– Ви говорили, що ця медаль була неочікуваною, але дуже бажаною. А якою була ваша внутрішня ціль перед чемпіонатом світу? Ви їхали за медаллю чи намагалися не ставити перед собою конкретних результативних завдань?– Звісно, цілі були. Я хотіла потрапити до вісімки. Пам'ятаю, що їхала і думала, що це був би крутий результат саме в особистих змаганнях. У команди були й інші цілі. Але всі розуміли, що в перший день будуть особисті змагання. Ми раділи тому, що у нас було трохи часу оговтатися після довгої дороги, бо ми міняли часовий пояс і змінюємо взагалі навколішнє середовище. І в моменті просто йшов наш тренувальний тиждень. Буває таке, що програєш бої, засмучуєшся, не розумієш, що може бути далі. Потім з тренером поговорив, усвідомив свої помилки і працюєш далі. Тут же минув перший день, все було добре. І я завжди дивлюся тільки на перший бій, який у мене буде. В другий день я знала, що моєю першою суперницею буде Марина, яка була у мене на чемпіонаті Європи. Я їй тоді дуже серйозно програла. Далі я навіть не дивлюся, хто у мене може бути наступною суперницею. Головне перемогти у першому бою. Наприклад, бачу – француженка програла. Не факт, що із китайською суперницею буде легше, але це було дещо несподівано. Загалом, у мене більше надії було на командні змагання, бо там у мене є дівчата, я не одна і десь я підтримую їх, десь вони мене. В особистих змаганнях все одно вкладаєш більше своїх сил.Гонконг, азійська їжа і фактор тренера– Ви сказали, що у вас був час оговтатись від тривалого перельоту. Для кожної людини це індивідуальна історія. А як ви переживаєте такі тривалі подорожі?– Зараз для мене це вже важкувато. Коли ми були трішки молодшими, то це все здавалося чимось прикольним. Умовно, ти приїхав, втомлений, але вже вечір і лягаєш спати. Тут я би ще сказала, що для мене саме азійське харчування дуже специфічне, для мене це не дуже. Знаю багато людей, які кайфують. Але коли ти знаходишся на локації три тижні, то цього стає забагато. І я починаю шукати більш європейську кухню. Для мене це важливо.Загалом, в зміні часового поясу нема нічого критичного, просто важливо, щоб був час відновитися. Прикольно ще, коли ти приїздиш і одразу фехтуєш. Для мене це нормальна історія. Напевно, в цій історії головне — це сон. Плюс, є допоміжні всякі речі. Наприклад, ти можеш сходити в зал, трохи себе підвантажити. Для мене це важливий момент.– У мене чомусь Гонконг асоціюється із фільмами за участі Джекі Чана. А які у вас враження від цієї країни, окрім специфічної азійської кухні?– Я вже не вперше у Гонконгу – ми тут вже в четвертий раз, тому я всім дівчатам сказала, що буду їхнім екскурсоводом. І саме на тренувальному зборі був момент, коли ми могли піти і на Алею зірок, хоча і погода була не дуже, бо дощило.Попри це, я ще раз пройшлася місцями, які мені подобалися, щось показала дівчатам. З кухнею не експериментували. Щось таке, що вже пробували, тим і обмежилися у їжі.– Вашу особисту тренерку Ларису Павленко також назвали найкращою тренеркою місяця. Як би ви описали ваші стосунки з тренеркою поза залом? Бо коли більшу частину свого часу проводиш з людиною, то вона стає для тебе більше, ніж тренером, правда?– Абсолютно. У нас дуже теплі взаємини, ми часто спілкуємося, навіть якщо в різних містах – вона у Миколаєві, а я у Києві. У нас дійсно такий шлях від самого дитинства. Для нас це можна порівняти з пуповиною між матір'ю та дитиною. Вона присутня навіть зараз.Аліна Полозюк (фото: НОК України, інфографіка – Sport RBC.UA)Звісно, є якісь моменти у тренувальному процесі, коли щось не виходить. Але ж ми всі швидко відходимо і дійсно для мене Лариса Миколаївна більше, ніж тренер. Я можу з нею порадитися як з жінкою із великим життєвим досвідом. Я не знаю, як може бути інакше. Тим паче, у мене жінка-тренер. Коли тебе тренує чоловік, я думаю, це зовсім інші відчуття. Ти не можеш з ним про все поговорити, бо є хоча б питання жіночого здоров'я, якісь інші жіночі моменти, де підказка тренерки може бути важливою. Для нас обох це дуже важливо. Секрети краси та цілі на сезон – Після бронзи ЧС що тепер для вас є наступною великою спортивною метою? Чи ця медаль, навпаки, дозволила трохи видихнути й просто отримувати задоволення від наступних стартів?– Ні, видихнути точно ні. Навіть не думаю про це. У мене завжди більше відповідальності відчувається. Кожен спортсмен може і перемагати, і програвати. Я намагаюся налаштувати себе так, що треба показувати якийсь гарний результат і надалі. Наразі я знаходжуся близько топ-16 у світовому рейтингу, а щоб там закріпитися треба зараз показати хороший результат на перших стартах.Аліна Полозюк (фото: НОК України, інфографіка – Sport RBC.UA)Мені здається, треба просто бути спокійною. Бо у мене була така проблема, коли я була бронзовою призеркою Гран-Прі, я була ще й молодшою. І після цього я просіла за результатами. І якщо в команді я була продуктивною, то в індивідуальних змаганнях я багато від себе очікувала. Зараз я вже доросліша, досвідченіша і спокійніше на все реагую. Головне – працювати над собою і бути готовою до різних поворотів на своєму спортивному шляху. Переглянути цей допис в InstagramДопис, поширений Олімпійська команда України Olympic team Ukraine НОК України (@olympic_team_ukraine)– Поділіться секретами вашої краси? Що ви робите, щоб так чудово виглядати?– Не можу сказати, що я використовую багато косметичних засобів, але я думаю, що дуже важливим фактором є здоровий сон. Треба їсти менше солодкого, заради своєї шкіри. Це особисто у мене так, мова не про форми, а про шкіру обличчя. Може у когось інакше, але гадаю, що багато дівчат із таким стикаються.І напевно, важлива річ – подобатися самій собі у своєму відображенні у дзеркалі. Головне – кайфувати від себе. – Що головніше: зовнішня краса чи внутрішня жіноча енергія?– Звісно, внутрішня. Людина має бути приємною, різносторонньо розвинутою. Бо зовнішність дуже часто буває оманливою.