Акторка відверто розповіла про роботу у фільмі "Танці зі штангою", життя між Україною та Іспанією та кар'єру тренерки Ліза Зайцева - українська акторка, яка нині живе в Барселоні та продовжує працювати в українському кіно. У новому фільмі "Танці зі штангою" вона зіграла Карину - дівчину, яка через життєві обставини була змушена відмовитися від мрії. Сама вона також пройшла через непростий період, коли еміграція змусила шукати себе заново.В інтерв'ю для Wave RBC.UA Зайцева розповіла про життя між Україною та Іспанією, страх за рідних під час російських обстрілів і труднощі з пошуком ролей через проживання за кордоном. Вона також поділилася подробицями нової професії та назвала іспанські звички, до яких досі не може звикнути.Про романтичну комедію "Танці зі штангою"– Розкажіть про свою героїню. Що вас зачепило в цій ролі?– Мене завжди заводять у ступор такі питання, бо характеристика персонажа, це ж результат її дій. Ми не граємо "сором’язливість" або "відчайдушність". Ці якості проявляться самі залежно від того, як моя героїня поводиться в конкретних обставинах.Тому для мене Карина - це не набір характеристик. Я швидше дивлюся на те, як вона діє, чого хоче, чого боїться і як поводиться, коли опиняється в складних ситуаціях. І от саме тоді ми й розуміємо, яка вона насправді. Одне можу сказати - удача не була на її боці протягом життя і їй довелося відмовитися від своїх мрій.А зачепила саме ця схожість життєвого шляху: рівно п'ятнадцять років тому я професійно танцювала, як і Карина. З дитинства я дивилася "Танці з зірками" і мріяла колись взяти участь саме як танцівниця, а не як запрошена зірка.Танцювати в кіно було моєю мрією. Коли мені надіслали цей кастинг, я одразу відчула, що це моє. До речі, проби мені надіслали прямо перед Новим роком, 30 грудня, здається. Такий от подарунок під ялинку.Але хочу зауважити, що я, як і героїня, дуже довго не займалася танцями. Так, я підтримую фізичну активність, але це зовсім не те саме, що танці.– Ваша героїня не змогла здійснити свою мрію. Чи був у вас момент, коли ви відчували, що мета, до якої довго йшли, може не здійснитися? Як ви переживали цей період і що допомогло вам рухатися далі?– Акторське життя в принципі таке: ти постійно очікуєш здійснення цієїмрії, отримання тієї чи іншої ролі. З досвідом напрацювався імунітет. Але в моєму житті сталася ще еміграція. Вона розбила всі мої мрії.Все, що я будувала роками, в один день перестало існувати. Це було боляче. Час допоміг, але допомогли й дії. Наразі я почала свій шлях в іншій діяльності, але ніколи не закриваю двері до акторства.Ліза Зайцева (фото: представники акторки)– Як гадаєте, коли варто продовжувати боротися за свою мрію, а коли - чесно визнати, що настав час змінити напрямок?– Коли усвідомлюєш, що набагато крутіше сідати за кермо свого життя. Якакторка я завжди залежу від чийогось схвалення. А хочеться залежати відсебе, а не від когось.Я дійсно вважаю, що в акторській професії левова частка успіху - це удача. Тож, завжди треба мати запасний план. Не тому, що ти не віриш у свою мрію, а тому, що ти не хочеш ставити все своє життя на паузу в очікуванні, поки хтось тебе обере.– У героя фільму Сашка через почуття до дівчини трохи змінюються пріоритети - він уже не так зосереджений на спорті. Чи знайома вам ситуація, коли закоханість настільки захоплює, що улюблена справа відходить на другий план? Як у такі моменти знаходити баланс між особистим і професійним життям?– Якщо чесно, мені це не знайомо. Коли я була юна, я завжди на перше місцеставила тренування з танців, пізніше навчання у театральному, а потім роботу.До 30-ти ти маєш лупити ту стіну і віддаватися на повну. Звісно, тепер із появою родини та дитини я балансую. Я дуже багато часу приділяю сину. Пріоритети помінялися, відповідальності набагато більше. І, мабуть, тепер я просто по-іншому розумію, що таке успіх. Раніше це була кар'єра, зараз ще й можливість бути поруч із сім’єю.Зайцева з сином (фото: представники акторки)Життя між Україною та Іспанією– Зараз ви мешкаєте в Барселоні, але продовжуєте працювати в українському кіно. Як виглядає ваша професійна реальність? З якими труднощами доводиться стикатися через постійні поїздки?– Ох, непросто. Остання моя подорож тривала два місяці, це було дуже довго. Ядуже сумувала, а мій син Марко навіть ображався. Це боляче, але відмовлятися від роботи теж. Це і є і той "баланс", про який я говорила раніше. Напевно, ідеального балансу взагалі не існує. Ти просто весь час намагаєшся знайти точку, в якій усім буде максимально добре.– Повертаючись із відносно мирної реальності в Барселоні в Україну, де тривають обстріли, трапляються евакуації з потягів та відключення світла, наскільки складно морально знову адаптуватися до цих умов? Чи виникає страх і як ви з ним справляєтеся?– Ну, звичайно, є страх, але він виникає безпосередньо під час обстрілу. До поїздки у мене немає страху. Але останні події в Києві - це жах, і вони дуже лякають.Я підписана на Telegram-канали, постійно стежу за новинами з Києва. Там мої батьки, і ми 24/7 на зв’язку. Напевно, найстрашніше, це не сам момент, коли я їду в Україну, а усвідомлення, що в будь-який момент може щось статися з твоїми близькими, а я далеко.– Багато українців не витримують життя за кордоном і повертаються, а хтось, навпаки, знаходить себе в новому середовищі. До якої категорії ви відносите себе?– Я відношуся до тієї категорії людей, які готові все витерпіти за кордоном, абитільки моя дитина не проживала досвіду війни. Перші півтора року еміграції - це дуже складно.Ти просто існуєш, вирішуючи постійні проблеми, заново вчишся говорити, вивчаєш сотні нових правил, будуєш своє життя з нуля. Все незнайоме і чуже. Ти - нуль. Але крок за кроком, рік за роком ти звикаєш, приймаєш і просто рухаєшся далі.– Що вам дає життя в Барселоні, а чого там найбільше не вистачає?– Життя в Барселоні дає мені тепло. Тут майже завжди світить сонце, тож навіть у найтемніші дні твого життя ти можеш вийти на вулицю, і тебе зігріє сонце. А не вистачає тут дому. Мабуть, найскладніше пояснити людині, яка ніколи не емігрувала: ти можеш полюбити нове місце, але воно не обов’язково стане твоїм домом.Ліза Зайцева про життя в Барселоні (фото: представники акторки)Акторська кар'єра– Важко знаходити ролі, коли живеш за кордоном? Чи траплялося, що вам відмовляли, віддаючи перевагу акторам, які перебувають в Україні та можуть швидше приїхати на зйомки?– Так, безумовно. Як не крути, людей лякає твоя геолокація: "Як далеко", "Ой, аяк її привезти?", "Ой, а як це складно". І це нормально. Звичайно, легше затвердити ту акторку, яка знаходиться в Україні. Але коли роль твоя, коли ти сподобєшся на 100%, то вже ні для кого не стане перепоною твоя відстань. Тому я просто продовжую ходити на кастинги й нагадувати про себе.– Акторство - це ваш основний дохід сьогодні чи доводиться проявляти себе й в інших сферах?– У серпні я отримала свій останній сертифікат з тренерства з пілатесу. Ця ідеявиникла рік тому, і цього місяця я вже почала тренувати дівчат. Я вирішила рухатися в бік спорту та тренерства.Хочу допомагати жінкам ставати здоровішими й сильнішими. Тож тепер у мене з'явилося додаткове джерело доходу, але для мене це не тільки про гроші. Мені дуже подобається сам процес роботи з людьми й те, що я можу бачити їхній прогрес.– Якою ви бачите свою акторську кар'єру зараз? Чи задоволені тим, як вона розвивається, чи відчуваєте, що хочете більшого?– Я завжди хочу більшого. У мене і в Барселоні є агент, я постійно ходжу накастинги. Поки бажаного результату не маю, але й зупинятися не збираюся. Я взагалі не дуже вмію зупинятися, якщо чогось хочу.– Яку роль ви хотіли б зіграти, але поки не мали такої можливості?– Хочу дуже вийти на іспаномовні та англомовні ринки. Хотілося б проявити себе тут. В Іспанії дуже круто розвинений Netflix, тож let’s see… Мені здається, мріяти дуже важливо, а ще важливіше - діяти. Бо сама мрія без дій нічого не змінить.Зайцева розповіла про нову професію (фото: представники акторки0Барселона, побут і звички– Які місця в Барселоні ви полюбили найбільше, а які зовсім не припали до душі?– Я ненавиджу туристичні центри міста. Площа Каталонії для мене - це пекло. Ну і якісь гетто-райони, але я там ніколи і не буваю навіть. Але загалом я обожнюю Барселону. Головне - не влітку. Мій сезон - з вересня по травень, коли можна гуляти улюбленими готичними вуличками, коли не пече сонце. А взимку прийти й сісти біля моря, коли довкола нікого немає - це взагалі моя терапія.– Які місця в Барселоні ви б порадили людині, яка приїжджає вперше, але не хоче обмежуватися лише туристичними маршрутами?– Я дуже люблю наш регіон, Каталонію. Це поєднання неймовірно красивоїприроди: гір, річок, водоспадів і моря. Мені подобаються Sitges, Castelldefels, Girona, але головне - не в туристичний сезон. А от найкращі та найулюбленіші пляжі для відпочинку влітку - це узбережжя Costa Brava. Ми завжди ніби переносимося в дитинство в Крим, коли там, бо природа дуже схожа.– Які іспанські страви вам подобаються найбільше? А до якої місцевої їжі так і не вдалося звикнути?– Я не дуже люблю іспанську кухню. Ну, вибачте, у нас просто дуже високапланка після смачної української кухні.Тут прекрасні продукти в супермаркетах: усе свіже, риба, морепродукти, завжди є всі фрукти, практично цілий рік. Але саме спосіб приготування мені часто не підходить - для мене все дуже жирне. Тому ми дуже рідко їмо в закладах.Ще я слідкую за своїм раціоном, тому немає кращого місця, ніж вдома. Мій чоловік завжди каже, що я маю відкрити заклад зі сніданками. Можливо, колись так і буде.Ліза Зайцева про їжу в Барселоні (фото: представники акторки)– Чи є українська страва або продукт, за яким ви особливо сумуєте, коли перебуваєте в Барселоні?– Я все знаходжу на полицях. Тут є українські магазини, де я можу купитикисломолочний сир і гречку. А моя подруга вже навіть сир сама робить вдома,тож ми прекрасно пристосувалися. Насправді після кількох років за кордоном ти вже розумієш, де що шукати, і багато речей перестають бути проблемою.– Що вам найбільше подобається в іспанському способі життя? А до якої місцевої звички вам було найскладніше звикнути?– Це дуже спортивна нація, і мені це надзвичайно подобається. На пробіжцізранку я зустрічаю людей абсолютно різного віку - від 20 до 80 років. А от до чого я ніяк не можу звикнути - це повільний спосіб життя.У них постійно"mañana", тобто "завтра". Але іноді мені здається, що "mañana" - цепросто "ніколи". Для мене, як для людини, яка звикла все робити швидко, цебув справжній культурний шок. Але потроху і до цього звикаєш.– Чи є щось в українському побуті або способі життя, що після переїзду ви почали цінувати значно більше?-- Наша нація дуже старанна й трудолюбива. Люди беруть відповідальність насебе, багато працюють, а ще - ми дуже любимо чистоту. Я це знала й раніше, алежиття за кордоном ще більше підсвітило для мене ці наші переваги.Коли ти опиняєшся в іншому середовищі, ти починаєш набагато чіткіше бачити не тільки те, чого тобі не вистачає вдома, а й те, чим ти насправді пишаєшся.Гроші, життя та мрії– Де, на вашу думку, дорожче жити - в Іспанії чи Україні? На що зазвичай витрачаєте найбільше коштів у Барселоні та в Україні?– Якщо ми порівнюємо оренду житла та продукти, то ціни в багатьох категоріяхвже досить схожі. Але, наприклад, якщо у Києві можна орендувати квартиру за500 євро, тут - ні (навіть за містом). Якщо ж це новобудова, гарний район, 2-3кімнати, то ціна може бути дуже схожою.Тут дуже високі податки. Ми платимо близько 40%. Відкладати гроші тут дужескладно. Загалом наш рівень життя значно знизився. В Україні ми моглидозволити собі набагато більше. Але водночас ми бачимо, куди йдуть ці податки.Барселона, наприклад, дуже багато уваги приділяє доступності та інклюзивності міського середовища. Тому тут є речі, за які ти платиш більше, але й отримуєш іншу якість міської інфраструктури, доступної безкоштовної медицини та соціальних сервісів.– Про що ви мрієте сьогодні найбільше? І чи вже робите конкретні кроки до здійснення цієї мрії?– Найбільше я мрію про те, щоб нарешті дали спокій Україні. А щодо моїх особистих мрій - це збудувати нову кар'єру в тренерстві. Мрію про свою студію пілатесу в Барселоні. І, напевно, хочу довести самій собі, що після великої зміни життя можна не просто почати все спочатку, а й побудувати щось нове й своє.Зайцева розкрила свою мрію (фото: представники акторки)