Який термін потрібно використовувати насправді? Популярне поняття "деколонізація", яке набуло активного вжитку в Україні з 2023 року, є науково некоректним стосовно української історії.Про це розповів РБК-Україна голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП), історик та майор запасу ЗСУ Олександр Алфьоров під час інтерв'ю для проєкту "Не перебивайте!" з Володимиром Куренним.Хибність африканських аналогійЗа словами Алфьорова, термін "деколонізація" був безпідставно запозичений із контекстів 1950-1960-х років, коли відбувався розпад західних колоніальних імперій в Африці чи Азії.При цьому Україна ніколи не мала статусу колонії у класичному розумінні, а навпаки - століттями виступала співтворцем та культурним донором європейських та східноєвропейських просторів."Ми витягнули цей термін із контекстів деколонізації Африки. Але вибачте, ми не Нова Зеландія чи Австралія по відношенню до Британії. Я не думаю, що австралійські аборигени, з усього повагою, вчили англійців писати, чи давали їм релігію та міську архітектуру. А ми дали, ми навчили, ми були суб'єктом", - наголосив очільник УІНП.Він пояснив, що саме українці дали Російській імперії освіту, релігійні інститути та культурну базу.Тому сприймати Україну як суто підкорену колонію - це применшення власної історичної суб'єктності.Окремий статус та суб'єктність "Малоросійського дворянства"Історик підкреслив, що навіть у часи перебування українських земель під владою Російської імперії, українська еліта зберігала окремішність."Вся концепція "єдіной країни" руйнується тим фактом, що в імперії існувало окреме малоросійське дворянство - так само, як окреме дворянство Царства Польського, Фінляндії чи Грузії. Ми були окремим суб'єктом зі своєю елітою, а не безправною колоніальною територією", - наголосив Алфьоров.Крім того, вся сучасна Росія спирається на спадок двох зовнішніх щодо неї держав - Русі (середньовічної української держави) та Золотої Орди.Тому колоніальний наратив щодо України є науково безпідставним.Деімперіалізація замість деколонізаціїЗамість "деколонізації" голова УІНП наполягає на застосуванні терміну "деімперіалізація", який правильно описує процес очищення від імперської спадщини і дозволяє зберегти власні надбання.Основні тези Алфьорова щодо деімперіалізації:Повернення власних імен. Україна має забрати діячів, які творили в імперських межах, але належать українській культурі (прикладом є Микола Гоголь, який за аналогією з усім світом залишається українським діячем, хоч і писав мовою імперії).Різниця імперських досвідів. В Україні є пам'ятники австрійському імператору Францу-Йосифу, адже під Австро-Угорщиною Галичина та Буковина мали статус окремих коронних країв, тоді як під Росією це були 9 звичайних губерній.Системне очищення. Деімперіалізація передбачає позбавлення від імперських міфів про "спільну колиску" та "один народ", а не просту зміну топонімів."Деімперіалізація" - це правильний термін, за який я дуже вболівав і який ми вже маємо шукати та впроваджувати, щоб очистити наш простір від імперського впливу", - підсумував голова УІНП.Довідково:Законодавча рамка: 27 липня 2023 року в Україні набрав чинності закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Офіційно в законодавстві вживається саме слово "деколонізація".Статус УІНП: з 2024 року Український інститут національної пам'яті виведений під безпосереднє підпорядкування Кабінету міністрів України зі спеціальним статусом центрального органу виконавчої влади, що дозволяє формувати державну політику пам'яті.Нагадаємо, раніше ми розповідали, які помилки влади 1990-х років призвели до трагедії сьогодні.Крім того, ми пояснювали, коли при зміні назви вулиці потрібно змінювати також і документи.Читайте також, чому Голокост і досі не вважають частиною української історії.