Президент НОК України дав велике інтерв'ю для Sport RBC.UA Президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт розповів про нову політику Міжнародного олімпійського комітету щодо участі росіян і білорусів у міжнародних змаганнях, боротьбу України за недопуск представників країн-агресорів та роботу з міжнародними федераціями. В інтерв’ю Sport RBC.UA він також підбив підсумки своєї каденції, розповів про фінансування НОК, державні призові для олімпійців, проблеми дитячого та зимового спорту і завдання на наступні чотири роки. МОК, санкції та міжнародна діяльність– Вадиме Марковичу, напевно, зараз на посаді президента НОК України ви переживаєте найбільший виклик – МОК не так давно переглянув свої рекомендації щодо допуску росіян та білорусів до світових змагань. Це рішення потягнуло за собою десь повне, десь часткове скасування санкцій щодо представників країни-агресора. Як ви сьогодні сприймаєте цю ситуацію?– Це дуже складна ситуація, бо ми ж розуміємо, що якщо МОК вже змінив рекомендацію, то в багатьох федераціях, на жаль, не настільки люди розуміють, що відбувається в Україні. Тому вони користуються новими рекомендаціями.Але я розмовляв із людьми, які працюють у цьому напрямку в Міжнародному Олімпійському комітеті і вони сказали, що все одно потрібно моніторити цю ситуацію із допуском до змагань росіян, які дотичні до війни. Тому ми продовжимо це відстежувати, надсилати дані як в МОК, так і в міжнародні федерації.– Як це організовано?– Ми разом з Мінстерством молоді та спорту України та національними федераціями надсилаємо ці докази в МОК, а звідти їх відправляють до міжнародних федерацій. Але якщо ж у міжнародних федерацій є якісь дружні взаємини з росіянами, або хтось із представників країни-агресора є в керівництві цієї федерації, то вони просто не зважають на це і роблять якісь формальні відписки. Я розумію, що в таких випадках, це все не дієво, чесно кажучи.Хоча є федерації, де звертають увагу на правду. Наприклад, у фігурному катанні: ми зібрали докази, що конкретні люди підтримують війну, надіслали їх, у федерації розглянули і відсторонили цих спортсменів від змагань. Коли тільки почали пом'якшувати санкції, спочатку щодо білорусів, потім – щодо росіян, я вже тоді сказав, що дієвою є політична лінія. Коли країни, на рівні президентів, прем'єр-міністрів і навіть мерів, просто принципово не пускають. Допуск можливий тільки під нейтральним прапором або, якщо спортсмени не згодні, то не пускають взагалі.– Схожим чином це працювало і на Олімпіаді в Парижі, чи не так?– В Парижі було інакше. Майже 90% спортсменів з тих країн були або в клубах ЦСКА, або Динамо. І тоді за рекомендацією МОК вони якраз не підпали під критерії допуску на Олімпійські ігри. Я особисто відпрацював із МОК ці рекомендації, вони на ці критерії погодилися, тому росіян і білорусів на ОІ-2024 не було.Нещодавно, гадаю, ви звернули увагу, було кілька міжнародних змагань, на які їх не допустили під своїми прапорами. Наприклад, були змагання з художньої гімнастики у Румунії, мер міста зайняв чітку позицію: або "нейтральний" статус, або взагалі ніяк. Тобто тут вже, на жаль, громадські організації не настільки впливають. Тому потрібно більш конкретно і наполегливо співпрацювати з політиками всіх держав.– А от як відбувається ось ідентифікація підтримки або непідтримки воєнної агресії? З підтримкою зрозуміло. А от якщо спортсмен мовчить, як це трактувати? Бо в тому політичному режимі, в якому вони живуть, важко зрозуміти, що означає це мовчання.– Ви ж самі сказали: вони не будуть висловлювати свою позицію, що вони проти. Давайте чесно казати. Не будемо тут нічого вигадувати, треба реально дивитися на речі. Так воно не працює.– Нові рекомендації МОК де-факто означають, що на наступній Олімпіаді росіяни та білоруси все ж будуть представлені?– В більшості видах, як я відчуваю, вони будуть. Так як було у Парижі, на жаль, не буде. Тоді ми всі, я особисто, НОК України, Міністерство, національні федерації та наші спортсмени, всі разом відпрацювали і росіян та білорусів на тій Олімпіаді не було. Але головним стейкхолдером цих дій був якраз Міжнародний Олімпійський комітет і ми дякуємо йому за те, що він нас почув.Але все одно: МОК ще не затвердив ці положення, як фінальні. Тому потрібно шукати якісь моменти, де ми можемо показувати, що ті чи інші спортсмени дотичні до війни. На якихось заходах, особливо, які проводяться на наших територіях, окупованих ворогом. Зрештою, хто б міг подумати, що росіян не буде на Олімпіаді у Парижі? Але ж ми спромоглися це зробити. Тому давайте вірити і працювати далі.– Чи став для Вас несподіванкою ось цей перегляд позиції МОК?– Я відчував, що це може відбутися. Ми минулого року, 8 вересня, зустрічалися із президенткою МОК Кірсті Ковентрі і з усіма департаментами, які працюють по всіх наших напрямках. І ось там мені вже натякали і щодо сенегальської Юнацької Олімпіади, яка буде зараз у листопаді. Лунали тези, що "діти не винні" і їх треба повертати.Напередодні Олімпіади-2026 у Мілані теж такі розмови велися, але в Італії росіян також не було. І все ж, ви розумієте, що це постійна робота. Чотири роки їх вдавалося тримати поза межами Олімпійських ігор, на це мало хто звертає увагу. Відсутність росіян та білорусів на таких великих спортивних форумах сприймається, ніби щось звичне.Я відчував, що МОК не триматиме цю рекомендацію більше чотирьох років. Бо ми бачимо, як світ змінюється. І світові політики зараз теж змінюють своє ставлення до росії. Тому я вже відчував, що це буде. Ми вже напередодні почали працювати, розмовляти на політичному рівні, щоб ми могли втручатися в ці процеси. На жаль, не сильно нам це вдається, але це ж не привід зупинятися.Президентка МОК Кірсті Ковентрі та Вадим Гутцайт (фото: НОК України)4 роки на чолі НОК: досягнення та невдачі– Попереду Генеральна асамблея НОК України. Вона буде звітно-виборною. 4 роки тому ви очолили Національний Олімпійський комітет України, вже під час повномасштабної війни. Як би ви мали можливість повернутися на чотири роки назад, ви б все одно подали свою кандидатуру на посаду президента НОК України?– Ви знаєте, для мене - честь очолювати Національний олімпійський комітет. І честь, що я отримав таку довіру від людей чотири роки тому, за що я їм всім дякую. Я взагалі не шкодую, що пішов на цю посаду. Спорт – це моє життя, я займаюся ним з 10 років. Цьогоріч мені 55, а значить, спорту я віддав 45 років свого життя.Захищати інтереси держави та наших спортсменів – це для мене дуже великий виклик. Я з задоволенням очолив НОК України і зараз знову подаю свою кандидатуру і хочу надалі працювати в Олімпійському русі.– Окрім вас хтось ще подав кандидатуру?– У нас був дедлайн подачі заявок і жодної кандидатури більше немає.– Чим ви найбільше пишаєтеся за цю чотирирічну каденцію?– Вся Україна зіштовхнулася з війною і тим життям, яке ми сьогодні маємо. Дякуючи Силам Оборони, які нас захищали та захищають, ми можемо робити свою справу на міжнародному рівні з нашими атлетами, які перемагають і піднімають наш прапор.На початку нашої розмови ми з вами згадали про недопуск росіян на Олімпіаду-2024 і майже чотири роки російського та білоруського прапорів не було майже на жодному змаганні. Це велике досягнення.Олімпіада в Парижі – це наші три золоті медалі і 12 нагород загалом. Ми були 22-23 у медальному заліку. На той час я три роки вів цю команду, жив з ними. Перші роки війни були найскладнішими в історії України. Не було бюджету, багато спортсменів перебували за кордоном. Треба було знаходити кошти, щоб вони там залишалися. Потім треба було шукати можливість їх повернути, знаходити бюджет всередині країни, готувати їх до Парижу…Вадим Гутцайт (фото: НОК України, інфографіка: Sport RBC.UA)Я дуже багато їздив по всіх регіонах, тому що люди на місцях мали відчувати підтримку. Ми зустрічалися з головами військових адміністрацій, вшановували наших спортсменів, наших тренерів. Чим можливо було допомогти – тим допомагали.Це не досягнення, це була моя робота. Те, що я вмію робити. Ми і зараз проводимо дуже багато заходів по всій Україні. У нас є сформовані команди, але потрібно думати про майбутнє. Про наших дітей, які будуть жити в Україні і представляти наші інтереси на міжнародних змаганнях. Ми до війни не проводили стільки заходів, скільки проводимо сьогодні. І я дякую всім головам осередків НОК України на місцях.– В цьому ж є і певна соціальна місія.– Звичайно. Бо до таких заходів залучаються діти наших загиблих Героїв… Дуже багато дітей чинних військовослужбовців також долучаються до таких змагань. НОК України створив також програму з допомоги у реабілітації поранених воїнів, щоб вони могли тренуватися та відновлюватися. На жаль, війна продовжується, а нам потрібно робити свою справу.Національний олімпійський комітет відповідає за представлення команди на Олімпійських Іграх. Тобто, ми опрацьовуємо логістику: як вони добираються до місця змагань і як повертаються. Як вони живуть на Олімпійських іграх, яке до них відношення на ОІ. В делегації є лікарі, масажисти, сервісмени і дуже багато важливих людей для результату. У Мілані ми гідно представили нашу країну. На жаль, без медалей, але наша збірна була і саме на цих Іграх у нас була найбільша кількість ліцензій за останні 16 років..Зараз ми поїдемо на Юнацькі Олімпійські ігри, які будуть проходити у Дакарі (Сенегал). Українська команда також була гідно представлена на всіх європейських форумах, а також на юнацьких олімпійських зимових та літніх фестивалях.Зараз ведеться робота, щоб у лютому 2027 року наша команда була на зимовому Європейському юнацькому олімпійському фестивалі у Румунії. Нещодавно ми були там, дивилися, на яких об'єктах будуть проходити змагання, де будуть жити наші спортсмени. Також готуємося до Європейських Ігор, які в 2027 відбудуться у Туреччині.Словом, такої роботи дуже багато. Досягнення можуть бути у тренера. От коли я був головним тренером, то ми з кожної Олімпіади привозили медаль. Ось це можна вважати досягненням, бо тренер підготував спортсмена і виграв нагороду. А тут це щоденна робота НОК України по всіх напрямках.Вадим Гутцайт (фото: НОК України, інфографіка: Sport RBC.UA)– Чи були речі, які ви не змогли виконати за ці 4 роки?– У мене був план дій. Коли мене обирали на цю посаду 17 листопада 2022 року, то я на той час подавав програму. Ви ж бачите, іноді буває, що нас критикують за те, що з Олімпіади привозимо якусь не таку кількість медалей, як очікується. Наприклад, у Токіо було 19 медалей. Але лише одна золота. А у Парижі було 12 медалей, але три золотих. Ніби 7 медалей втратили, але ж золотих нагород стало більше.Після Токіо, мені, як тодішньому міністру молоді і спорту України, казали, що це була не успішна Олімпіада. Хоча наші спортсмени виграли 19 медалей. Зараз була от зимова Олімпіада в Мілані і Кортіні Д'Ампеццо, ми не виграли жодної медалі і лунають звинувачення на адресу НОК.І от для того, щоб я був у цьому винен, я й пропонував у 2022 році, щоб бюджетне фінансування і відповідальність за результати на Олімпіаді перекласти на Національний олімпійський комітет. Звісно, це мало пройти через зміну у законі, через профільний Комітет у Верховній Раді. На жаль, це мені не вдалося.– На якому етапі це зламалося?– На політичному. Але я завжди брав на себе відповідальність і не боюся її. Бо ти коли приходиш на якусь посаду, маєш щось на ній залишити після себе. А коли люди просто сидять роками і охороняють своє крісло – для мене це не підходить. Мені імпонує брати відповідальність, борюся, досягаю якихось результатів. Все що ми робимо – це тільки заради спортсменів та тренерів та розвитку олімпійського спорту в Україні.Решту своєї програми я виконав. Сьогодні складно знаходити партнерів, які профінансують нас. Я хочу подякувати родині Герег, які три роки допомагали. "Епіцентр" був нашим надійним партнером, але зараз ми маємо перший рік, коли вони відійшли від підтримки НОК України. На жаль, зараз їм складно допомагати нам в тих же обсягах, як і раніше. Просто хочу щиро сказати їм дякую за ці роки.– Три головні мети Вадима Гутцайта на наступну каденцію в НОК України?– Спорт вищих досягнень, виступ українських спортсменів на найвищому рівні – це державна політика. Це пріоритетне завдання для НОК України та Міністерства молоді та спорту. Це один з основних міжнародних важелів і показників країни в світі. Звісно, хочеться, щоб наші спортсмени гідно готувалися, а Національний олімпійський комітет, де це можливо, підставляв своє плече.Один з пріоритетів – це заходи із дітьми по всій Україні. Ми будемо збирати дітей, давати можливість обрати свій вид спорту, щоб ми розвивали олімпійський рух в країні. Бо на жаль, ми дуже багато дітей втрачаємо. Дитячо-юнацькі спортивні школи дуже втрачають по кількості дітей.Ви побачите всю мою програму, головне ж працювати, створювати умови для розвитку спорту і наших атлетів, підтримувати наших діточок і розвивати олімпійський рух в Україні.Центральний захід Всеукраїнського Олімпійського уроку 2024 в "Артек" (фото: НОК України)– Як би ви описали свої взаємини із Міністерством молоді та спорту?– Конструктивні, робочі взаємини. Я багатьох людей знаю, які працювали в Міністерстві на рівнях начальників відділів та департаментів. Багатьох людей я сам свого часу привів у Міністерство на ці посади. У нас нормальні стосунки.– Ви сказали, що зараз складно шукати партнерів. Де взагалі НОК України знаходить партнерів?– Це бізнес, наші друзі. Вони готові допомагати. Нехай і невеликими коштами, але 1-2, іноді 3 мільйони гривень надають просто для розвитку олімпійського руху. Нас також фінансує Міжнародний олімпійський комітет по різноманітних програмах, я хочу їм подякувати за це.Коли, наприклад, минулого року ми були на зустрічі з пані Ковентрі, вони сказали, що будуть скорочувати кошти усім національним олімпійським комітетам, тому що МОК втратив кілька спонсорів. А ми підготували фільм про життя НОК України під час війни, які заходи ми проводимо і скільки дітей залучаємо. Вони коли подивилися, то сказали, що "це приклад не лише для воюючої країни, а й для всіх країн у світі. А ви таке проводите під час тривог, ракетних атак і дронів". Тому нам залишили усі ті ж кошти, що виділяли й раніше.Звісно, нам допомагає і Міністерство молоді та спорту, яке виділяє ті кошти, на які ми розраховуємо. Ці кошти ми спрямовуємо на конкретні заходи для дітей.– Тобто, критичного дефіциту коштів немає? – Дефіцит коштів завжди є. Але ми виходимо з тієї ситуації, яку маємо.– Чи зміниться обсяг призових для спортсменів і тренерів за виграні нагороди на Олімпійських іграх? І які суми встановлені зараз?– Все прописано в постанові Кабінету Міністрів і змінюватися ці суми не будуть (базові суми встановлені постановою Кабінету Міністрів №91 від 27 січня 2010 року – 125 тисяч доларів за золоту медаль, 80 тисяч - за срібну та 55 тисяч - за бронзову, прим. Д.В.).– Місяць тому, тут, в Олімпійському домі, бачив президента Федерації фехтування Михайла Ілляшева і запитав у нього про основні проблеми, які його відомство має зараз. Однією з таких він назвав відтік дітей і молоді з України. В УАФ, наприклад, працюють над тим, щоб інтегрувати цих дітей в юнацькі збірні. А як в інших видах спорту, за вашими спостереженнями?– Складно відповісти, скільки ми втратили дітей. Потрібно дивитися по регіонах, бо у нас такої статистики немає. Може вона є у Міністерства молоді та спорту. Ми ж бачимо, що навіть в середніх школах йде недобір дітей. Ясна річ, що в ДЮСШ або клубах теж недобір. Ви сказали про Михайла Ілляшева, який під час війни відкрив дитячий фехтувальний клуб. Він працює, але йому складно знаходити дітей. Все скоротилося і так по всій Україні. На жаль, український спорт втрачає.Комісія атлетів, відтік дітей та проблема інфраструктури– На початку вересня відбулися зміни у Комісії атлетів НОК. Георгій Зантарая та його команда відзвітували про свою роботу впродовж чотирьох років. Наскільки ви задоволені їхньою діяльністю?– Хороша команда була, ініціативні хлопці та дівчата. Ми багато всього разом вирішували. Багато разів збиралися разом, проводили Форум атлетів. Я дуже задоволений роботою тієї команди під головуванням Георгія Зантараї. Сьогодні ж команда нічим не гірша – її очолив Михайло Романчук, амбітна людина, яка завершила свою кар'єру. Віцепрезидент Федерації плавання і дуже багато працює. Теж відкрив свій клуб з плавання. В комісії багато серйозних спортсменів, тому буде не гірше, а я хочу, щоб було ще краще.– Поясніть для простих вболівальників: чим займається Комісія атлетів НОК?– Вона існує для всіх наших атлетів. Якщо спортсмени відчувають, що до них є якесь нечесне відношення у Федераціях, то Комісія атлетів може впливати на дії чиновників, Міністерства або Національного олімпійського комітету. Голова Комісії атлетів є членом Виконкому НОК України, а це керівний орган. Я, як президент, не можу одноосібно ухвалити рішення. Їх ухвалює Виконком.Атлети в Комісії можуть радитися між собою і підтримувати або не підтримувати якісь рішення. Також вони проводять Форум атлетів: і тих, хто завершив кар'єру, і тих, хто змагається. Нам дуже важливо, щоб спортсмени розуміли, що їм робити під час активної кар'єри, а що робити, коли вони завершують виступи. Навчальні заходи також відбуваються, бо спортсменам важко себе знайти у спорті після завершення кар'єри.Усі члени комісії беруть участь у всіх наших заходах із дітьми. Це важливо, коли діти бачать таких великих спортсменів, які приходять до них і діляться своїм досвідом.З Комісією атлетів ми вирішуємо, яким буде наше екіпірування, як наші спортсмени будуть виглядати на Олімпійських іграх, на Європейських іграх. Все це ми теж обговорюємо. Це я запровадив, щоб всю форму для наших атлетів на міжнародних форумах ми обговорювали і Комісія атлетів надавала свої рекомендації.– До речі, 4F залишається технічним партнером НОК України?– Слава Богу, так. Я розумію, що їм зараз теж складно, але у нас підписаний контракт до Лос-Анджелесу, до 2028 року. Зараз знайти компанію, яка буде на мільйони євро безкоштовно вдягати наших спортсменів на усі міжнародні змагання, практично неможливо. Тому ми вдячні цим партнерам за такі хороші робочі взаємини.– Про зимову Олімпіаду цього року: у нас велике представництво було на цих змаганнях. І дуже багато вболівальників все одно обурювалися, що немає медалей. Що нам треба зробити, щоб повернутися на п'єдестал зимових Олімпіад?– Основна проблема – недостатність зимової інфраструктури. Проблема номер один. Для того, щоб у нас розвивалися види спорту, щоб був притік дітей в зимові види спорту, потрібно, щоб їм було де тренуватися. Майже немає інфраструктури в Україні. У 2020-2021 році президент України Володимир Зеленський дав мені доручення розробити дорожню карту, які ми можемо зимові змагання провести в Україні. Тоді ж до України приїздив президент МОК Томас Бах. Ми зустрічалися, презентували свої плани щодо західних регіонів.Ми їздили в МОК, зустрічалися з комісією, яка відповідала за організацію Олімпіади. Вони надали нам рекомендації, ми почали працювати в цьому напрямку. Говорили з бізнесом, розглядали варіанти, де можна було б побудувати хокейну арену. Була ідея будувати її у Львові. Нам рекомендували почати з юнацького фестивалю, щоб зрозуміти, як ми це можемо організувати. Бізнесмени теж були готові вкладати кошти у розвиток інфраструктури. На жаль, війна все зупинила.Вадим Гутцайт (фото: НОК України, інфографіка: Sport RBC.UA)Ви ж розумієте, що у кожному виді спорту є, наприклад, п'ять спортсменів, яким держава дає можливість за бюджетні кошти тренуватися за кордоном. А іншим дітям де тренуватися в Україні? Тому нема конкуренції. А коли нема конкуренції, то немає результату. Тому ми не настільки конкурентоспроможні, як норвежці або італійці. Там десятки тисяч дітей займаються кожним видом спорту. А у нас можна на руках порахувати, скільки дітей займаються зимовими видами спорту.Класна команда була у фрістайлі. Дуже професійно працює Енвер Аблаєв зі своїми хлопцями і дівчатами. Вони талановиті, були другими і третіми на чемпіонаті світу. На жаль, на Олімпіаді психологічно не вистояли. Коли були проводи на Олімпіаду, я їм побажав, щоб вони стрибали, робили піруети у повітрі і потім ставали на ноги. На жаль, на Олімпіаді вони не вставали на ноги і падали. Хоча, там були шанси боротися за медалі.В інших видах спорту відзначу санкарів. Дали сильний стрибок у результатах. Я бачу, що є Федерації, де професійно працюють і президенти, і головні тренери. Тому вони і гідно виступили на Олімпіаді.– Колись ми готували заявку на Олімпіаду-2022, потім Володимир Зеленський озвучував бажання прийняти Олімпіаду-2030. Як ви вважаєте, за нашого з вами життя, Україна прийме Олімпійські Ігри?– Зараз головне – це мир і перемога у війні. Збереження людей і територій. Звісно, що хочеться, щоб пішло відновлення після війни. Щоб ми почали будувати оновлену України. Ми дуже багато втратили під час цієї війни. Дай Боже, буде мир, підуть інвестиції. Звісно, що вже не 2030 рік… Але пізніше – все можливо. Почнемо будувати, буде інфраструктура, я впевнений, що нам по силах колись провести Олімпіаду.Я був залучений до організації фіналу Ліги чемпіонів у Києві. Провели на найвищому рівні. А Євро-2012 - візитна картка України. Чемпіонат Європи з бадмінтону ми приймали, з фехтування проводили і чемпіонати світу, і Європи. Ми проводили на високому рівні такі змагання. Хочеться і Палац Спорту оновити, бо йому вже теж багато років. Але гарні люди, смачна їжа, ми гостинні, красива країна, тому ми можемо брати на себе відповідальність проводити такі форуми.