Актор театру та кіно Роман Ясіновський відверто розповів про акторські амбіції, заробіток за кермом таксі, заявку в ППО та кризу в особистому житті Роман Ясіновський – один із найвпізнаваніших українських акторів сучасного театру та кіно, відомий за ролями у "Кіборгах", "Спіймати Кайдаша", "Довбуші" та "Довженку". За глибокими драматичними образами ховається людина непростої долі, яка не боїться говорити про реалії акторської професії без прикрас.В інтерв'ю для Wave РБК-Україна Роман Ясіновський відверто розповів про шлях від артиста хору до актора другої категорії в театрі імені Івана Франка, вимушений підробіток у таксі, спів у монастирському хорі, ставлення до влади та складний досвід попередніх стосунків.Головне з інтерв'ю:Попри впізнаваність у театрі імені Івана Франка актор починав з позиції артиста хору та масовки, а зараз працює актором другої категорії із зарплатою 23 тисячі гривень. Щоб закривати потреби свої та доньки, Роман досі періодично підпрацьовує в таксі.Актор зізнався, що втомився від другорядних ролей і гостро потребує глибокої головної ролі в театрі чи кіно.Роман подавав заявку на службу в підрозділ ППО, проте не встиг пройти базову підготовку через щільний робочий графік, а на початку повномасштабного вторгнення відмовився від вигідного контракту у Франції.Важливою опорою для актора є віра та щонедільний спів у чоловічому хорі монастиря. Свою позицію щодо церкви та суспільних тем він будує виключно на християнських канонах, водночас наголошуючи на неприйнятті будь-якого засудження чи насильства.Роман поділився болем від попередніх невдалих стосунків, головною причиною розриву яких часто ставала неготовність партнерок прийняти його 14-річну доньку Варвару, та зізнався, що мріє про сім'ю та дітей.Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі Wave РБК-Україна. – Зараз ти працюєш у театрі Франка. Він зараз взагалі, мені здається, на піку своєї популярності. – Я вважаю, це тому, що є вдалий менеджмент, є дуже круті режисери, є пошук нового в театрі Франка. Я вам чесно скажу: була пропозиція раніше прийти в театр Франка. Але тоді я мав вистави у Франції, і тоді я мав роботи в кіно більше.Але з приходом, на мою суб'єктивну думку, Дмитра Михайловича Богомазова почався розквіт. Квітка не може зацвісти раз і все, і зацвіла. Треба її посадити, потім вона має проростити пуп'янки, потім листочки, а потім аж виходить квітка.І зараз в нас така велика надмісія цю квітку поливати, щоб вона цвіла надалі. У наших реаліях зараз це не зовсім просто. Дмитро Михайлович Богомазов запросив туди Давида Петросяна, Івана Уривського.І так вийшло, що і Богомазов, і Петросян, і Уривський були на виставі "Тату, ти мене любив". І багато акторів з театру Франка були на цій виставі. І мене запросили в театр Франка. Окей, я проходив конкурс як всі. Я два роки працював на посаді артиста хору. Не як актора, артиста хору, тому що така політика.– Це такий регламент проходження відбору? – Так. У мене є друг, який працює в Америці в корпорації UPS, наприклад, водієм. Він не може стати зразу водієм, який заробляє дуже багато грошей.Вони спочатку багато працюють і мало заробляють. І з часом, коли ти працюєш в цій компанії, починаєш менше працювати та більше заробляти. Я маю надію, що в театрі Франка мене так само чекає, бо зараз мені дуже важко. У мене близько 18 ролей в театрі Франка.Коли я прийшов, я грав і масовки, і зараз в мене теж є деякі ролі. Це не ролі, це такі масовочні ролі, де я виходжу, граю на скрипці чи ми бігаємо, і я не цураюся цих ролей. Бо кожен актор, який приходить в театр, він має пройти через це. Бо це зовсім інша сцена, все зовсім інше.Я беру життя, як воно. Зараз такий час, трошки поскачу в масовках, але далі я піду, хоча в мене вже були якісь ролі і в кіно до того, і Кайдаші були, і Кіборги, багато чого було. Але я вважаю, що така політика театру.– Я так розумію, зараз ти вже отримав саме позицію актора, а не артиста? – Два роки я вже на позиції актора. Два роки я працював як артист хору. Потім був конкурс так само. Це було так трошки смішно, тому що я вийшов на сцену, а в залі сиділи Лесь Санін, Ада Роговцева. І багато людей, які мене знають, але все одно, я розказував монолог, проходив конкурс. І тепер я працюю актором другої категорії. Найнижча посада в театрі акторська.– А чому, зважаючи на твій численний досвід? – Досвід у нашій державі численний тільки, якщо ти працюєш у державному театрі. Я не міг перенести цей досвід. Я ж працював в приватному театрі "Дах". Так, досвід в мене великий, досить такий великий, але…Та добре, я спочатку якось думав, що це несправедливо, але потім я це прийняв. Так, мені хочеться більшої зарплати, звичайно, бо цієї зарплати в театрі, мені її бракує дуже сильно.Роман Ясіновський (фото: Wave)– В тебе є якась акторська мета наразі? В театрі чи в кіно, можливо?– Я хочу головну роль зараз – у театрі чи в кіно. Я хочу просто заглибитись якось. Я дуже хочу. Мені цього дуже бракує зараз. Дуже сильно. "Тату, ти мене любив" – це для мене такий був трамплін головної ролі. Я відчуваю, що я б ще щось зробив якось. Мені хочеться зануритись у твір чи в театрі, чи в кіно.– А в чому проблема? Не пропонують чи тобі не подобається? – Ні, мені не пропонують. Тобто я завжди на других планах. І я зараз не жаліюсь, деколи другого плану ролі вони більш потужні, ніж головні, але мені б хотілось зробити головну. І головні ролі дуже часто пишуть погано, вони якісь однобокі часто. А другорядні або ролі антагоністів набагато цікавіші.– Яку свою роль ти вважаєш найбільш недооціненою глядачами?– Зараз вийшов "Довженко", і взагалі мені здається, що цей фільм трошки недооцінений. Я там такий поганий, я там так собі не подобаюсь. Але мені здається, що це трохи недооцінена моя роль, тому що, хоча може ж там прокат якийсь ще який йде, але про цей фільм взагалі мало говорять. І тому так, мені хотілося б, щоб про нього більше говорили, щоб більше подивилися, бо досить хороший фільм.– Власне, якщо ми вже згадали про "Довженка", читала багато позитивних відгуків про нього. Водночас глядачі скаржилися на те, що вони випадково дізнавалися про цей фільм.– А це, вибачте, нічого не змінилось в нас в Україні, тому що поки ти не поїдеш за кордон і не станеш кимось, і не приїдеш тут, вибачте, на коні, то тебе ніхто тут не почне поважати.У нас політика мала б бути така, що кількість фільмів мала б все одно давати більше на рекламу українського вітчизняного кіно. При тому, що "Довженко" – це хороше кіно. Я не сказав би, що це ідеальне кіно, але це хороше кіно. Ви знаєте, в нас є така дурна риса – не цінити те, що ми маємо.– Поговоримо про твою музичну освіту, диригента і вокаліста. Розкажи, хто тебе на це направив. Чому вирішив піти в це русло?– Я з дитинства співав, я всюди співав. Я це досі пам'ятаю, як я просто співав голосно. І мені постійно говорили: "Рома, тихіше". І так ще зараз деколи говорять. Така в мене резонація, що я зроблю?І коли я співав у душі, мама просто сказала: "Тобі десь треба піти співати". І віддала мене в хор у дитинстві. Потім було музучилище, звичайно, після такого треба ж кудись піти в музичне. А потім на третьому курсі я просто зайшов у театр тернопільський і зрозумів, що я хочу так.І зараз щонеділі на 9:00 ранку в монастирі Отців Василіян я співаю з хлопцями. Там у мене є мій однокурсник Роман Будзяк, який є диригентом цього хору. У нас 8-12 хлопців. І це такий чоловічий склад, якому вже понад 20 років.– Що тобі дає ця діяльність сьогодні?– Це не діяльність, це віра, бо я християнин, я намагаюся бути хорошим християнином. Зараз я не дуже хороший християнин.Роман Ясіновський (фото: Wave)– А це який хороший християнин? Що це значить? – Це людина, яка намагається жити за Божими законами. Для мене це дуже важливо. І я вважаю, що світ такий зараз, якби ми всі жили за цими законами, а це ж просто 10 заповідей. Вони перетворені на кодекси всіх країн. Це все дуже просто. Не вбивай, не кради та всі інші заповіді.– Я чула, що ти сповідався кілька разів за певні свої ролі. Це правда?– Не те, що сповідався. Я мав роль в виставі "Анна" в "Даху". Це роль з нецензурною лексикою, російською мовою, тоді ще 2008 рік був. Це була російська драматургія. І мій персонаж був якраз першим таким дуже жорстким антагоністом.Наскільки мене це мучило, я підійшов до монаха і сповідався і кажу: "Отче, я не знаю, що… дивіться, така я погана, не людина, такого персонажа я граю. І я не знаю, що мені робити. Я поговорю". І він мені каже: "Ром, це ж має хтось робити". І все.– Також ти висловлювався проти дозволу церкви на одностатеві шлюби та щоб у таких сім'ях були діти. – Мене вже обзивали гомофобом. Пояснюю... Я хочу сказати тільки одне. У своєму житті я маю ідеал – це Ісус Христос. Ісус Христос любив і приймав всіх людей. Але в житті є правила, за якими ми повинні йти. І кожен повинен жити за цими правилами. Я не можу судити когось і не збираюся нікого судити.Кожен живе, як хоче, і кожен буде відповідати за свої вчинки сам. Я так само буду відповідати сам. Зараз я ще відповідаю за вчинки своєї дитини. Але когось засуджувати, казати я проти…Я стою на позиції греко-католицької церкви, в яку я ходжу і віру, якою я сповідую, на позиції патріарха Шевчука і Папи Римського. Я не можу йти проти церкви. Я йду тільки за канонами церкви в цьому питанні. Кому цікаво, почитайте, які канони церкви.– Але ми можемо вважати, що це нормально?– Це є. Ми ж не можемо сказати, що цього немає. Це є. Окей, люди роблять свій вибір. Я їх не засуджую. Окей, вони такі. Я не хочу сказати, що це ненормальні люди, а ми нормальні. Бо це неправильно.Кожен живе, як хоче жити. Головне, щоб його життя не заважало життю іншої людини, щоб не було насильства, а все інше окей. Хоче хтось жити з кимось, це ж його вибір. Він буде відповідати за це все. І забороняти комусь чи ділити...У мене є друзі-геї, є подруги-лесбійки, і вони набагато деколи кращі, чим ті, які ходять в церкву і б'ють поклони. Тобто я про це. Кожен хай вирішує сам, що він робить.– У 2019 році ти говорив про Володимира Зеленського. Така цитата: "Йому, здається, збрехали. Він не зовсім розуміє, куди потрапив". Що скажеш сьогодні?– Скажу, що якщо я скажу так: якщо відділяти Володимира Зеленського від його команди, то я вважаю, що це людина, яка, напевно, залишилась і багато чого зробила для того, щоб ми не впали як держава. Але якщо зв'язувати його з його командою, то цитата моя лишається дійсною.– Але він не є обличчям своєї команди?– То я йому не заздрю. Відповідати за ці вчинки його команди, бо те, що робить його команда – це жах. Всі ж ми знаємо ці розслідування. Для мене це нонсенс.Окей, навіть ці люди, які з його команди, які крадуть, які купують якусь нерухомість. Від війни ти нікуди не втечеш. Це як пожежа, вона розгорається і вона зачепить Монако рано чи пізно. Просто час. Окей, і жити з думкою, що ось-ось до тебе можуть прийти. Що це за життя?– Минулого року ти також розповідав, що подав заявку на службу в ППО. Розкажи, що зараз із цим таким досвідом у житті, він став на паузу чи ні?– Був момент, що я побачив оголошення в службі ППО. Тоді якраз дуже було популярно йти на ППО, збивати ці шахеди. І я подав заявку, мене прийняли, я поговорив з командиром. Мені треба було тільки 10 днів, щоби пройти БЗВП. І так склалося, що в мене не знайшлося цих 10 днів.А потім, коли я вже подзвонив, мені сказали: "Зараз вже такого немає, зараз вже треба йти вчитися дуже конкретно на перехоплювачі дронів". Тобто це вже контракт, це вже треба залишити своє цивільне життя.Роман Ясіновський (фото: Wave)Мене вже дуже багато тролили по цьому, багато ботів. Я вважаю, що на цей момент я на своєму місці. Я маю бронь, але ця бронь може зникнути в будь-який момент, і я не буду тікати за кордон. Це точно. Бо я там не бачу свого життя.У 2022 році я мав конкретну пропозицію стати актором Франції, за рік вивчити мову і працювати досить непогано. Я відмовився. І пропозиція була дуже хороша. Була така пропозиція, що можна було брати дитину з України. Дитина в школі, зарплата велика, безплатне житло мінімум на два роки. Тобто старт був дуже хороший.– Не шкодуєш? – Ні. Я ні про що не шкодую у своєму житті. Хоча є речі, які болючі, але я б не був таким, якби я шкодував про щось, що було до того, який я зараз.– Говорячи про нестачу грошей, я пам'ятаю, ти також згадував про той період, коли ти працював таксистом.– Так він є, він зараз, я сюди їхав і взяв людину.– А, тобто ти досі це робиш? Але зараз це в тебе не є як вимушене основне джерело заробітку?– Це частина, не супер велика, але частина мого бюджету. Мені конкретно треба в місяць заробляти приблизно 2000 доларів. Конкретно, щоби закрити потреби свої та доньки. А в театрі в мене зарплата 23 000. Я викладач, але я не буду навіть говорити, скільки це коштує.Тобто я далі, буває, вдень їду на тренування, беру замовлення на Троєщину, з Троєщини в центр, з центру додому, коли їду з роботи. Тобто цього набагато менше в моєму житті, але воно є. Воно є, тому що, а як інакше? А як прожити за ці гроші?– Про "Спіймати Кайдаша". Як ти думаєш, чому серіал отримав такий феноменальний успіх? – Насамперед, тому що це Наталка Ворожбит, тому що вона відчуває, як писати, бо вона займається своєю справою, максимально своєю. Це максимально мистецька людина.– Я думаю, що ще велику роль відіграли кастинг-директори, менеджери.– Так, але все одно, це була співпраця. Наталка була шоу-раннером цього проєкту. І вона якраз вирішувала творчу частину, повністю вона вирішувала, повністю все. Тобто людина на своєму місці, займається своєю справою, тому такий результат.– Чи є якась для тебе стрічка, яку ти можеш сьогодні поставити в один ряд із цим серіалом?– Та я не можу так. Якщо я оцінюю "Кайдашів", я оцінюю себе. Я не хочу, хай це оцінює хтось інший.– Я відкрию секрет: Роман мені за кадром сказав, що він досі не дивився повністю "Кайдашів". Тільки перші чотири серії. – Я боюсь, що наскільки крутий сценарій, я боюсь просто подивитись, щось мені, можливо, не сподобається. Обіцяю, подивлюсь.– Розкажи про донечку свою, про Варвару. Їй уже 14 років. Чим вона планує займатися в житті? – Вона прекрасна, я її дуже люблю, і в нас є певний зв'язок із нею. Не знаю, просто це моя донька, це я люблю дуже свою доньку, я хочу ще дітей. На жаль, поки нема з ким. Але хотілось би, діти – це найпрекрасніше, що є в цьому житті. Взагалі, діти, сім'я – це, напевно, найцінніше, що може бути.Моя позиція життєва – це Бог, сім'я і робота. Сім'я – це тільки зараз поки Варвара. Але я мрію, надіюся, що в майбутньому якось буде.Кожні мої стосунки з жінками були дуже щирі. Я намагався в кожних стосунках бути відкритим, щирим, але чомусь так складалося, що кожні стосунки десь більше, десь менше закінчувались тому, що були якісь певні причини.Були дуже болючі стосунки в мене. Тобто вони не були болючі, вони були прекрасні, але якось так болюче закінчились. І певний був великий вік, різниця у віці. Чомусь мені так виходить, що велика різниця в мене в віці з моїми обраницями, але…Роман Ясіновський (фото: Wave)– Ти старший? – Я старший, так. Мені ще ж хочеться дітей. Але бувало, були стосунки в мене з людиною, якою я до того знав дуже довго. Теж вони були відкриті та щирі. На жаль, теж не склалося.– Ти з таким великим сумом про це говориш.– Бо я хочу дітей вже дуже сильно. Не те, що дуже сильно, я не нагнітаю, але час іде, а я відчуваю, що я б міг дати не тільки дитині. Ця частина мого життя не закрита – любові до жінки. Хочеться приходити додому, хочеться когось обійняти. Обіймаю кожного вечора дитину, а хочеться обіймати ще жінку.– Що для тебе найголовніше у твоїй партнерці, які риси характеру? – Чесність. Усі стосунки для мене були дуже важливі. Але там, де з'являлася прихованість якась… Наприклад, я розумію, що сім'я для мене – це окремий світ, але якщо людина стає моєю половинкою, так само варто розуміти, що робота – це є частина мене, і публічність – це теж частина мене. Я не збираюся нікого ховати. Я хочу радіти відкрито. Я хочу все робити відкрито.І, звичайно, були стосунки, в яких перешкодою ставала Варвара.– Не знаходили спільної мови?– Не те, що не знаходили спільної мови, мені ніхто не говорив відкрито. Але я розумів, що були моменти, коли якось так не складалося. Варвара – це частина мого життя. І нема "я і Варвара", є "ми". І якщо людина хоче бути зі мною, вона повинна приймати.Так само я готовий прийняти половинку теж з дитиною, тобто це нормально. Але я єдине, у що я не вірю – це кохання на відстані. Я не вірю, що можна якось зустрічатися, тобто якщо починати стосунки, то це має бути серйозно.Чоловік і жінка мають бути разом, бо чоловік – голова жінки, як Христос – голова церкви, якої він спаситель. І поїхали, як в Біблії написано. Бо в цьому і є суть насправді. Одне ціле. Не можна ділити одне ціле.Роман Ясіновський (фото: Wave)– Мені здається, що ти говориш про стосунки з якимось таким певним тягарем. Можливо, я так це сприймаю?– Ні, це не тягар, це глибина. У мене просто є певне емоційне вигорання в цьому і розчарування. Скоріш за все я, можливо, вже й прийняв якусь частину свого життя, що, можливо, я буду сам.– На завершення нашої розмови: що тобі допомагає підтримувати себе в ці складні часи?– Щовечора я стаю навколішки, запалюю свічку й молюся. Це збирає мене. У мене був період з 20 серпня по 20 жовтня, коли я майже щодня дня грав виставу. Або репетиція, або ще. Постійно щось було. Може один день вихідний був, але потім знов. А в основному майже кожного дня такий марафон.Я прийшов додому і реально почав ридати. Просто через якісь фізичні емоції, плюс світла нема. Дурдом, шахеди літають. І я просто підходжу, запалюю свічку й молюся. Тобто це мене тримає – молитва, віра.