Як вважають експерти, на практиці воно обернеться багатомільярдними втратами для держбюджету та поверненням "сірих" реекспортних схем у брухтозаготівельний бізнес Спроби представників брухтозаготівельної галузі домогтися скасування "нульової" квоти на експорт металобрухту суперечать державним економічним інтересам. Аргументи, які наводять на підтримку такого рішення, не витримують критики.Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на GMK Center."Сталеливарна промисловість України працює в безпрецедентних умовах. Кадровий голод, блокада морського експорту російськими військовими, перебої з енергопостачанням і фізичне знищення виробництва після ракетних обстрілів… За цих обставин брухтозаготівельники домагаються зняття урядової заборони на вивезення з України найважливішої стратегічної сировини", - підкреслює видання.Головний аргумент заготівельників - нині "брухт в Україні більше нікому купувати", оскільки після російських ракетних ударів тимчасово й частково призупинили роботу низки агрегатів практично всі великі метзаводи:"Запоріжсталь", "Каметсталь";"Інтерпайп Сталь", "АрселорМіттал Кривий Ріг"."Водночас, продовжують функціонувати численні підприємства ливарної галузі. Згідно зі статистикою "Укрметалургпрому", у вересні 2026 р. в Україні було вироблено 131 тис. тонна рідкої сталі. Тому говорити про фізичну відсутність внутрішнього збуту в цій ситуації некоректно", - стверджує GMK Center.В умовах, коли обсяги заготівлі падають через воєнний форс-мажор, дозволити вільне вивезення брухту - найпевніший спосіб остаточно добити металургію, що є одним із головних наповнювачів держбюджету.Ситуацію ще більше погіршить сезонне зниження заготівлі брухту в осінньо-зимовий період через погоду, а також посилення мобілізації. Також видання зазначає, що аргумент брухтарів про вигідність продажів стратегічної сировини на європейському ринку не витримує жодної критики, оскільки до запровадження "нульової" квоти український брухт у ЄС не затримувався."Після надходження на європейську територію він переоформлювався і далі прямував до своїх кінцевих споживачів, турецьких металургів. Така схема давала можливість брухтотрейдерам не сплачувати експортне мито 180 євро/тонна за прямих відвантажень до Туреччини, оскільки торговельна угода України з ЄС передбачає безмитні поставки. Втрати держбюджету від такої "вигоди" обчислювалися десятками мільйонів євро", - пише GMK Center.Якщо розглядати надходження до держбюджету від експортних продажів брухту та готової сталі, то вони непорівнювані. Експорт брухту приносить 50-100 грн/тонна. Експорт готової сталі, виплавленої в Україні з цього брухту, - 13 000–15 000 грн/тонна.Вивезення сировини ніколи й ніде не було для держави економічно вигіднішим, аніж виробництво з неї продукції з доданою вартістю. Видання також нагадує, що обмеження або повна заборона експорту сталевого брухту - досить поширена міжнародна практика. Єврокомісія наприкінці вересня оновила Регламент ЄС про перевезення відходів.Такою нетарифною регуляцією Європа відсікає від стратегічної сировини для декарбонізації головних реципієнтів-імпортерів - Індію та Єгипет, які традиційно посідають 2-ге і 3-тє місця за обсягами постачань брухту з ЄС."Збереження нульової квоти на експорт металобрухту - це стратегічний крок для захисту української промисловості в умовах війни. Спроби скасувати це обмеження без будь-яких запобіжників загрожують відновленню металургії України. Водночас таким запобіжником, на час простою пошкоджених агрегатів, міг би стати для держави тимчасовий дозвіл експортувати брухт в обмежених обсягах, а водночас — вилучати надприбуток від цього експорту до власної казни будь-яким способом (експортне мито, продаж квот на Prozorro)", - констатує GMK Center.Як відомо, представники брухтозаготівельної галузі нещодавно закликали відкрити експорт брухту, але саме до країн ЄС.При цьому до запровадження заборони на експорт, більшість нашого брухту йшла до Польщі, а вже звідти - до Туреччини, без сплати мита. До України при цьому поверталися лише 104 гривні податків з тонни експортованої сировини.